|
Снача́ла бы́ло сло́во печа́ли и҆ тоскѝ,
Рожда́лась въ мꙋ́кахъ тво́рчества плане́та.
Рвали́сь ѿ сꙋ́ши въ никꙋда̀ ѡ҆гро́мные кꙋскѝ
И҆ ѻ҆строва́ми станови́лись гдѣ̀-то.
И҆, стра́нствꙋѧ по свѣ́тꙋ без̾ фра́хта и҆ без̾ фла́га
Скво́зь миллїонолѣ̑тьѧ, є҆по̑хи и҆ вѣка̀,
Мѣнѧ́лъ сво́й ѡ҆́бликъ ѻ҆́стровъ, ѿше́льникъ и҆ бродѧ́га,
Но сохранѧ́лъ приро́дꙋ и҆ дх҃ъ материка̀.
Снача́ла бы́ло сло́во, пото́мъ — є҆щѐ слова̀,
Когда̀ матро́сы зе́млю заселѧ́ли —
Сошлѝ ѻ҆нѝ по схо́днѧмъ съ корабле́й на ѻ҆строва̀,
И҆ и҆́хъ назва́ли то́же кораблѧ́ми.
Но цѣ́пкѡ де́ржитъ бе́регъ, кꙋда̀ та́мъ ме́ртвой хва́ткѣ,
И҆ ѻ҆строва̀ вернꙋ́тсѧ наза́дъ навѣрнѧка̀.
На ни́хъ царѧ́тъ морскі́е, ѻ҆со́бые порѧ́дки,
На ни́хъ хранѧ́тъ зако́ны и҆ че́сть материка̀.
Прости́тъ ли на́съ наꙋ́ка за є҆́тꙋ паралле́ль,
За во́льность въ толкова́нїи ѳео́рїй, —
Но є҆́сли ѹ҆́жъ снача́ла бы́ло сло́во на землѣ̀,
То̀ є҆́тимъ сло́вомъ бы́ло сло́во «мо́ре»!
|